ТРИВОЖНІ РОКИ АФГАНСЬКОЇ ВІЙНИ

2018-02-15

/Files/images/-1-63.jpg

Урок мужності (6-Г клас)

… Уже струмки течуть,
Уже весна така глибока, рання.
Учора вже летіли журавлі.
Таке врочисте вийшло поховання:Школярики стоять, учителі
А голосок дівочий квилить, квилить,
Соромиться кричати на весь світ…
Кого клясти, кого назвати винним?
І що той світ? Хіба він дасть отвіт?
На хрест сусідній похилився тато,
Похнюпились братики малі –
В селі ховали воїна – солдата
У мирному вкраїнському селі.

Ще глибокі рани в душах нашого народу залишила війна в Афганістані. Адже 10 років наші молоді хлопці виконували інтернаціональний обов'язок. Ми повинні розуміти трагізм участі в Афганській війні тоді ще радянських людей, бо через Афганістан пройшло їх з України більше 160 тисяч. 27 грудня 1979 року були введені десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликали стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984 – 1985 роки. Для тисяч наших солдат, їхніх батьків та матерів, дружин, дітей розпочалася жорстока, кривава війна а Афганістані. Тривожні дні чекання, безсонні ночі. Посивіли батьки. Важкими були ці роки і для батьків, сини яких служили не в Афганістані, а на території колишнього Радянського Союзу. Де б не був солдат, він у будь-який момент міг потрапити в Афганістан. Тому й не було спокою в Україні всі 10 років. Війни тривали вдвічі довше, ніж Друга світова війна.

За кожним воїном – афганцем - свій життєвий подвиг, своя доля. Хтось повернувся цілий і неушкоджений, а хтось скалічений. Афганістан… Він став синонімом людського лиха, справжнього пекла: палюче сонце зранку, спекотний вітер-афганець, пісок, що не дає дихати… Це пекло назавжди закарбувалося у свідомості тих, хто його пережив.

Перед трагічною хвилиною мовчання
словами говорити неможливо.
Оця хвилина більше нам розкаже,
Ніж тисячі, а чи мільйони слів.
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами,
А тільки серцем можна це сказати,
Але воно, на жаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому я прошу
Солдатів пам'ять вшанувать мовчанням.

Світла пам'ять тим, хто загинув на чужій землі, хто помер уже повернувшись до рідної домівки.

Кiлькiсть переглядiв: 138

Коментарi